Назначенной иконой украинской современной литературы поэтессе Лине Костенко сегодня 93 года.

Поддержала Майдан-2004, после 2014 году выступала перед теми, кто бомбил своих же сограждан на Донбассе от имени Украины.

Журналист Мирослава Бердник припомнила в этот день, с каких стихов начинала Лина.

Знову чую російську мову,
Мову рідкісної краси...
Прошуміли вікнами знову
непроглядні брянські ліси...

Опустити скло непротерте,
все, що бачиш, душею обнять,
і задуматись, і завмерти,
і до самої ночі стоять...
На моє непокрите волосся
опадає легка курява.
Крізь важку вечорову просинь
проступає вогнями Москва.

***
Найрідніше моє Підмосков"я,
я сходила твої гаї.
Там спіткала свою любов я,
не таїла від тебе її...

Поїзд виїхав з Підмосков"я -
серцем я відчуваю межу.
Нерозривне з моєю любов"ю,
я тебе бережу, бережу...
Зберігай же і ти ознаки -
на березах зарубки слід -
щоб було мені де поплакать,
як вернусь через кілька літ.

Вот такие непостоянные "иконы" сейчас у украинской литературы.